КОМП’ЮТЕРНІ
ІГРИ.
РОЗБІР ПОЛЬОТІВ
Засоби
масової інформації різних країн продовжують висвітлювати тему небезпечного
впливу комп’ютерних
ігор на виховання дитини. Серед аргументації негативного впливу віртуальних
розваг зустрічаються різні факти, серед яких і випадки трагічних вчинків
підлітків, скоєних після тривалого захоплення комп’ютером.
Тисячі
спеціалістів у галузі психології, психіатрії, юриспруденції вже давно зробили
висновки, в основі яких лежить не тільки твереза логіка, але й наукові
дослідження: комп’ютерні
ігри можуть бути джерелом деструктивної, антигромадської поведінки.
Так на самміті
Конгресу США з питань охорони здоров’я
26 липня 2000, року керівниками авторитетних організацій у галузі психології та
охорони дитячого здоров’я
була підписана спільна заява про шкідливий вплив на психіку людини жорстокості і
насильства в комп’ютерних
іграх.
У заяві
зазначалося:
1. Більше
1000 досліджень провідних інститутів і фахівців у галузі психіатрії свідчать про
причинно-наслідковий зв’язок
між насильством на екрані і агресивною поведінкою певної групи дітей.
2. Перегляд
сцен насильства може спричинити розвиток агресивних почуттів, реакцій поведінки
дітей. Більше того, внаслідок тривалого спостерігання жорстоких сцен, людина
стає байдужою до насильства в реальному житті.
3. Діти,
які часто зустрічаються з насильством в іграх, ймовірно, розглядатимуть його як
ефективний спосіб вирішення конфліктів.
4.
Насильство в іграх веде до сприйняття світу, як місця, де панує зло та
жорстокість. Крім того зростає страх стати жертвою насильства, і в результаті
стверджується психологія самозахисту й недовіри до навколишнього світу.
У серпні 2005
року найбільша в світі асоціація психологів –
American Psychological Association (APA)
– зробила остаточний висновок: відеоігри з елементами насильства
згубно впливають на молодь. На думку психолога АРА Елізабет Карл, негативну
модель поведінки формує безкарність насильства в комп’ютерних
іграх, це сприяє тому, що діти вчаться вирішувати життєві конфліктні ситуації за
допомогою насильства.
Військовий експерт з психології вбивств Дейв Грос ман зауважив: «Коли дитина,
граючись, убиває, вона переживає такі ж відчуття, як солдат, або офіцер в
бойових умовах». Його думка небезпідставна, якщо врахувати той факт, що багато
сучасних військових тренажерів для навчання керуванню технікою, веденню бойових
операцій, звільнення заручників – майже ті самі комп’ютерні
ігри, в які грають наші підлітки.
В
останні роки медицина фіксує й нову проблему, так званий синдром відео ігрової
епілепсії (СВЕ), симптомами якого є головні болі, тривалі спазми мускулатури
обличчя, порушення зору, а також, підозрілість, ворожо-агресивне ставлення до
близьких. Психологи стверджують, що людина, яка страждає на СВЕ цілком може
відтворювати в реальному житті приклади поведінки, отримані в віртуальному
світі.
Саме
тому (якщо не враховувати інші наукові дослідження) варто вважати не зовсім
коректними дослідження організацій, які відстоюють інтереси кіноіндустрії й комп’ютерних
ігор про відсутність впливу на психіку людини жорстокості і насильства.
Шановні
батьки, дорослі! Подбаймо про майбутнє нашої нації!
