КОМП’ЮТЕРНІ ІГРИ.
РОЗБІР ПОЛЬОТІВ
Засоби масової інформації різних країн продовжують висвітлювати тему небезпечного впливу комп’ютерних ігор на виховання дитини. Серед аргументації негативного впливу віртуальних розваг зустрічаються різні факти, серед яких і випадки трагічних вчинків підлітків, скоєних після тривалого захоплення комп’ютером.
Тисячі спеціалістів у галузі психології, психіатрії, юриспруденції вже давно зробили висновки, в основі яких лежить не тільки твереза логіка, але й наукові дослідження: комп’ютерні ігри можуть бути джерелом деструктивної, антигромадської поведінки.
Так на самміті Конгресу США з питань охорони здоров’я 26 липня 2000, року керівниками авторитетних організацій у галузі психології та охорони дитячого здоров’я була підписана спільна заява про шкідливий вплив на психіку людини жорстокості і насильства в комп’ютерних іграх.
У заяві зазначалося:
1. Більше 1000 досліджень провідних інститутів і фахівців у галузі психіатрії свідчать про причинно-наслідковий зв’язок між насильством на екрані і агресивною поведінкою певної групи дітей.
2. Перегляд сцен насильства може спричинити розвиток агресивних почуттів, реакцій поведінки дітей. Більше того, внаслідок тривалого спостерігання жорстоких сцен, людина стає байдужою до насильства в реальному житті.
3. Діти, які часто зустрічаються з насильством в іграх, ймовірно, розглядатимуть його як ефективний спосіб вирішення конфліктів.
4. Насильство в іграх веде до сприйняття світу, як місця, де панує зло та жорстокість. Крім того зростає страх стати жертвою насильства, і в результаті стверджується психологія самозахисту й недовіри до навколишнього світу.
У серпні 2005 року найбільша в світі асоціація психологів – American Psychological Association (APA) – зробила остаточний висновок: відеоігри з елементами насильства згубно впливають на молодь. На думку психолога АРА Елізабет Карл, негативну модель поведінки формує безкарність насильства в комп’ютерних іграх, це сприяє тому, що діти вчаться вирішувати життєві конфліктні ситуації за допомогою насильства.
Військовий експерт з психології вбивств Дейв Грос ман зауважив: «Коли дитина, граючись, убиває, вона переживає такі ж відчуття, як солдат, або офіцер в бойових умовах». Його думка небезпідставна, якщо врахувати той факт, що багато сучасних військових тренажерів для навчання керуванню технікою, веденню бойових операцій, звільнення заручників – майже ті самі комп’ютерні ігри, в які грають наші підлітки.
В останні роки медицина фіксує й нову проблему, так званий синдром відео ігрової епілепсії (СВЕ), симптомами якого є головні болі, тривалі спазми мускулатури обличчя, порушення зору, а також, підозрілість, ворожо-агресивне ставлення до близьких. Психологи стверджують, що людина, яка страждає на СВЕ цілком може відтворювати в реальному житті приклади поведінки, отримані в віртуальному світі.
Саме тому (якщо не враховувати інші наукові дослідження) варто вважати не зовсім коректними дослідження організацій, які відстоюють інтереси кіноіндустрії й комп’ютерних ігор про відсутність впливу на психіку людини жорстокості і насильства.
Шановні батьки, дорослі! Подбаймо про майбутнє нашої нації!