|
ЗНАЧЕННЯ АДАПТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
В ЖИТТІ ПІДЛІТКА
Адаптація
– це процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої
має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.
Розрізняють наступні види
адаптації:
·
біологічна адаптація
- пристосування організмів протягом життя багатьох поколінь до змін середовища.
·
психологічна
адаптація - система
заходів, спрямованих на формування в особи здатності пристосовуватися до
існуючих у колективі вимог та критеріїв за рахунок присвоєння їй норм і
цінностей даного колективу.
·
соціальна адаптація
- активне пристосування індивіда до умов середовища і результату цього процесу.
Адаптація соціальна має дві форми: активну (індивід прагне вплинути на
середовище, змінити його, тобто активно входить у процес соціалізації);
пасивну (не взаємодіє із середовищем, не прагне змінити його, пристосуватися
до особистих норм, оцінок, засобів діяльності).
Ми з вами детальніше будемо
досліджувати саме розвиток психологічної адаптації п’ятикласників до нового
середовища, нового учнівського та педагогічного колективів.
Суміжно з поняттям «адаптація»
розглядається таке поняття як «адаптаційний синдром» - це сукупність
реакцій дитини, що має захисний характер і виникає у відповідь на значні за
силою і тривалістю несприятливі впливи. Саме від перебігу адаптаційного процесу
залежить розвивається чи не розвивається адаптаційний синдром у дитини.
Позитивний адаптаційний процес
відповідно багатьом дослідженням та спостереженням формується протягом 3-х
місяців і в свою чергу ділиться на певні етапи:
1.
орієнтовний
– коли у відповідь на комплекс
нових впливів, пов’язаних зі змінами умов, усі системи організму відповідають
бурхливою реакцією і значною емоційною напругою. Відбувається так звана
«психологічна буря» - це сльози, небажання йти до школи, імітовані хвороби.
Триває ця реакція перші 3 – 4 тижні.
2.
нестійке
пристосування – коли
організм починає шукати і знаходить певні оптимальні варіанти на негативний
вплив. «Буря» починає вщухати. З'являються нові товариші, підвищується
впевненість та зацікавленість в навчанні. Це впродовж наступних 2 – 3 тижнів.
3.
період відносно
стійкого пристосування –
коли організм дитини знаходить найоптимальніші варіанти реагування на
навантаження та проблеми. Відбувається це протягом наступних 3 – 4 тижнів.
Якщо всі ці етапи проходять легко і не
несуть ніяких негативних проявів в поведінці чи здоров'ї дитини, то можна сміло
говорити про нормальне проходження адаптаційного процесу, якщо ж ні – то
з'являється загроза дезадаптації, внаслідок чого проявляються
непродуктивні форми реагування; симптоми порушення поведінки; емоційні розлади
різного ступеня, що виявляються в:
·
підвищенні тривожності
та емоційної збудженості;
·
зниженні
комунікабельності, самоконтролю;
·
з'являється почуття
неповноцінності у стосунках з товаришами, педагогами;
·
спостерігається зниження
успішності;
·
можливі скарги на
постійне погане самопочуття;
·
втрачається інтерес до
навчання.
Дезадаптовані діти
– ті, хто, за словами В.Е.Кагана, «не змогли знайти своє місце в просторі
спілкування, на якому вони б були прийняті такими, які вони є, в людській
ситуації, зберігаючи і розвиваючи свою ідентичність, людський потенціал та
можливості самореалізації».
Перехід з початкової школи до гімназії
– один з найскладніших та найвідповідальніших моментів у житті дитини як у
фізіологічному, так і в соціально – психологічному сенсі.
У житті дитини змінюється все:
обов’язки, режим, оточення.
Багаторічне спостереження психологів
та педагогів свідчать про те, що цей етап неминуче пов'язаний із зниженням
успішності, хоча й тимчасовим. Учням, які звикли до певних порядків початкової
школи, потрібен час, щоб пристосуватися до нового темпу і стилю життя. Однією з
причин виникнення проблем є нездатність учнів впоратися зі збільшеним, порівняно
з початковою школою, обсягом домашніх завдань, адаптуватися до вимог вчителів –
предметників. Ситуація новизни завжди є для людини тією чи іншою мірою
тривожною. Дитина ж переживає в таких умовах дискомфорт – через невизначеність
уявлень щодо вимог вчителів, особливостей та умов навчання, щодо цінностей і
норм поведінки в колективі, чинників, які впливають на якість навчання в 5-му
класі. Це фізіологічні зміни, психологічні новоутворення підліткового віку та
особисті проблеми школяра.
Період навчання в 5-му класі
співпадає з розвитком підліткового періоду або його ще називають «середньо
шкільним». У цей час під впливом інтенсивного функціонування залоз внутрішньої
секреції збільшується збудженість центральної нервової системи підлітка, що
виявляється у підвищеній дратівливості, надмірній образливості, нестриманості.
Цей віковий період відрізняється
бурхливим перебігом емоцій, раптовими змінами емоційних станів, переживань,
настроїв, переходами від піднесення до нестриманості, галасливості, від
надмірної рухливості до спокою, байдужості. У динаміці емоцій проявляються
стосунки підлітка з близькими людьми, колективом, успіхи в діяльності. До
раптових змін настрою можуть призвести погана оцінка, розчарування в другові,
неуважність дорослих до інтересів і почуттів, нетактовний спосіб втручання в
його емоційне життя. Колектив має важливе значення у формуванні особистості
підлітка. Однією з найхарактерніших його рис є прагнення до самоствердження.
Бажання зайняти своє місце в колективі, бути лідером, помітним або малопомітним
виконавцем, активним або пасивним, діяти заради колективу або заради себе є
виявом внутрішніх, недостатньо усвідомлених позицій дитини.
В свою чергу відбувається значний
розвиток психіки та пізнавальних процесів. Навчання залишається основним видом
діяльності, проте зазнає значних змін в організації, змісті. Воно
характеризується довільністю, зростанням активності й самостійності, зміною
пізнавальних і соціальних мотивів навчання. Навчання вимагає як мимовільної, так
і довільної уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння
розподіляти і переключати її. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в
собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції. Пам'ять
набуває більшої логічності, довільності й керованості. Розширюються і
поглиблюються пізнавальні інтереси учнів, більш вибірковим стає інтерес до
навчальних предметів.
Основним у мовному розвитку
підлітків є вдосконалення уміння користуватись мовою як засобом спілкування. У
здатності користуватися словом, зовнішнім мовленням підлітки вбачають свою
інтелектуальну силу, ознаку свого авторитету в колективі.
Саме в цей критичний момент, коли
відбувають зміни в фізіологічному та психологічному розвитку, а в додатку ще й
адаптаційний процес, ми з вами досвідченні спеціалісти повинні враховувати всі
індивідуальні особливості кожного гімназиста, щоб правильно надати йому
необхідну підтримку та допомогу.
Рекомендаційні
поради батькам:
-
завжди підтримувати дитину у її починаннях
-
формувати повагу як до самої себе, так і до близьких людей
-
відчувати почуття та емоційний стан дитини, вчасно надавати допомогу
-
пам'ятати, що не лише сімейне виховання, але й педагогічне формує в
дитині ОСОБИСТІСТЬ.
З переходом до п’ятого класу дитина
вперше стає повноцінним суб'єктом своєї індивідуальної діяльності, яка є
реальним проявом феномена дорослості у школярів молодших класів. Перед нею
розкривається соціальна функція навчальної і педагогічної діяльності,
усвідомлюються її цілі та засоби, що відбивають інтереси його особистості.
Таким чином, можна стверджувати, що
початок підліткового віку, з його перехідною формою, складають сприятливі
передумови для становлення нового типу свідомості – Людини – Доросла, Людина,
яка хоче досягнути більшого. Саме цей кризовий період переходу від дитинства до
дорослості є основним засобом формування світогляду, що постає перед учнями у
своїх проблемах та страхах. Це період вибору: «Якщо захочеш – то зможеш, якщо
не можеш – то хоча б спробуй!».
Саме у школярів п’ятих класів
з'являється можливість скласти дійсно цілісне уявлення про світ і про самого
себе, показати себе готовим до змін, які матимуть місце в майбутньому, бути
готовим до нових зустрічей, злетів, перемог, а можливо й невдач, що дає змогу на
наступному віковому етапі, в юнацькому віці, усвідомлено вирішити проблеми,
відповідально ставитись до вибору життєвого шляху.
|
